Редакція
Як отримати рецензію на свою музику
Рецензія говорить про вас чужим голосом і лишається в мережі назавжди. Куди писати і як.
Рецензія робить дві речі, яких не робить жоден пост: вона говорить про вас чужим голосом і лишається в мережі назавжди. Через рік людина загуглить ваше ім'я і знайде текст, написаний не вами.
Це також єдиний матеріал, який читають мовні моделі, коли хтось питає в чата, кого послухати з України.
Спершу — що у вас є
Перед тим як писати комусь, перевірте три речі:
- Трек доступний за посиланням. Не «вийде в п'ятницю» без нічого. Приватне посилання на прослуховування або вже опублікований матеріал.
- Є прес-фото. Одне горизонтальне, одне вертикальне, у високій роздільності, з іменем фотографа.
- Є абзац про вас. Той самий, скрізь однаковий: жанр, місто, що випустили, з ким порівнюють.
Без цього лист доведеться доповнювати, а другого листа зазвичай не читають.
Куди писати в Україні
Українських музичних видань небагато, і це добре: список реальний, його можна пройти руками за вечір.
- Спеціалізовані музичні медіа — ті, що пишуть про нову українську музику регулярно.
- Культурні розділи загальних видань. Вони беруть матеріал, коли є приваб крім самої музики: історія, місце, подія.
- Телеграм-канали про музику. Формально не преса, фактично — головний канал відкриття для української аудиторії. Пишуть коротко, реагують швидко.
- Радіо з авторськими програмами. Ведучі часто самі формують плейлист і відкриті до нового.
Для кожного видання є конкретна людина, яка пише про музику. Знайти її ім'я — це п'ять хвилин і різниця між листом і сміттям.
Куди писати за кордон
Закордонні блоги діляться на два типи, і їх треба розрізняти.
Ті, що пишуть безкоштовно. Невеликі блоги, фанзини, канали. Беруть матеріал, який їм справді подобається. Аудиторія мала, але справжня, і текст залишається в мережі.
Ті, що беруть гроші. Формально це реклама. Вона не дає ні аудиторії, ні авторитету, і майже ніколи не окупається. Розрізнити просто: якщо в контактах є прайс — це не рецензія.
Окремо існують платформи, де за невелику суму ви гарантовано отримуєте відповідь від куратора чи блогера — не публікацію, а відповідь. Це не преса, це зворотний зв'язок. Як інструмент перевірити, чи трек узагалі чіпляє незнайому людину, воно працює. Як спосіб отримати рецензію — ні.
Як виглядає лист, на який відповідають
Коротко. Шість речень максимум.
> Привіт, [ім'я]. Читав ваш текст про [конкретний артист] — тому пишу саме вам. > > Я [ім'я], [жанр] із [місто]. 26 вересня виходить сингл [назва] — записаний [одна конкретна деталь: де, з ким, за яких обставин]. > > Послухати: [посилання]. Фото і прес-матеріали: [посилання]. > > Якщо не ваш формат — без образ, дякую за роботу.
Перше речення — найважливіше. Воно доводить, що ви не розсилаєте наосліп. Одне справжнє речення про їхній матеріал змінює все.
Чого не робити
Не пишіть «ексклюзивно для вас», якщо це неправда. Редактори спілкуються між собою.
Не додавайте файли. Посилання.
Не надсилайте нагадування двічі. Одне, через тиждень, у два рядки.
Не питайте «чи отримали ви мій лист». Питайте нічого — просто додайте одну нову деталь, якщо вона з'явилася.
Не платіть за позитивну рецензію. Читач відрізняє її з першого абзацу, і вона знецінює справжні.
Що робити з отриманим
Рецензія — це не фінал, а матеріал.
Цитата з неї йде в прес-кіт, на сайт, в опис профілю, в наступний лист іншому виданню. Один хороший рядок від стороннього автора працює у ваших матеріалах роками.
І він же — той рядок, який знайде людина, яка через рік вирішить дізнатися, хто ви такий.