ORPL

Редакція

VHS-архів Ії Копаліані як пам’ять про концерти до ери смартфонів

Особистий архів Ії Копаліані показує, як змінилося документування музичних подій: від поодиноких аматорських записів до майже безперервної фіксації концертів глядачами.

В інтерв’ю для LIROOM Ія Копаліані розповідає про свій VHS-архів — записи, що зберегли концерти й атмосферу музичного життя минулого. Сьогодні така колекція сприймається не лише як особистий спогад, а і як своєрідний документ епохи.

Двадцять років тому концерт не супроводжувався постійним потоком відео з усіх можливих ракурсів. На події могли бути одна-дві камери або кілька людей із фотоапаратами, а сам запис часто залишався єдиним свідченням того, як відбувався виступ. Через це аматорські відео набувають особливої цінності: вони фіксують не тільки музику, а й простір, публіку, поведінку артистів та технічні умови конкретного часу.

Тепер майже кожен глядач має смартфон, тому концерт можна побачити в десятках коротких фрагментів уже наступного дня. Обсяг матеріалів зріс, але це не гарантує їхнього збереження. Запис може загубитися в пам’яті телефона, зникнути зі сторінки або залишитися без контексту.

Архів Копаліані важливий саме як приклад особистої відповідальності за музичну пам’ять. Такі колекції не обов’язково створювалися як системні документи, однак з часом вони можуть стати джерелом для відновлення історії сцени. Для артистів, фотографів і музичних медіа це нагадування: концертні записи — не лише одноразовий контент для стрічки, а частина культурної історії, яку варто впорядковувати й берегти.

Повернутися до редакції