Редакція

«Проклятий Х*й»: як джеми, театр і абсурд стали мовою гурту

Історія «Проклятого Х я» почалася не з чіткого жанрового плану, а з локальної спільноти, джемів, театру, гумору й танців. Так гурт поступово зібрав власну ідентичність — від спонтанного живого виконання до альбому, записаного за одну ніч.

У першому великому інтерв’ю MUZVAR учасники «Проклятого Х*я» розповідають про гурт, який виріс не з продуманого музичного проєкту, а з перетину різного досвіду. Театр, гумор, танці, джеми й живе спілкування стали для них не окремими етапами, а матеріалом, із якого поступово сформувалася музична мова.

Їхня історія починається з локальної спільноти та відкритих взаємодій. У такому середовищі гурт не мусив одразу відповідати визначеному жанру чи вибудовувати себе за готовою моделлю. Навпаки, різний бекграунд учасників став частиною звучання: панк тут поєднується з гумором, абсурдом і відчуттям імпровізації.

Власна мова замість жанрової рамки

Для «Проклятого Х*я» абсурд — не просто спосіб пожартувати. Він працює як інструмент, що допомагає говорити про звичні речі непрямо, ламати очікування й залишати в піснях місце для гри. Саме тому гумор у гурту існує не окремо від музики, а визначає її характер, тексти та сценічну поведінку.

Учасники також не приховують зв’язку з іншими артистами й творчими середовищами. Колаборації в цій історії виглядають продовженням тієї самої логіки, що й джеми: гурт розвивається через взаємодію, а не через ізоляцію. Його ідентичність складається з голосів, які можуть бути різними, але працюють в одному настрої.

Живий запис як частина характеру

Окремо показовим є спосіб роботи над новим альбомом. Його записали наживо за одну ніч — рішення, що відповідає природі гурту: не відшліфувати кожен момент до стерильності, а зберегти енергію спільного виконання. Обмежені ресурси в такому підході не стають головною темою; важливішим є бажання зафіксувати те, як музика звучить у моменті.

Ту саму цілісність «Проклятий Х*й» переносить за межі треків. Мерч, співпраця з іншими артистами та підготовка найбільшого сольного концерту продовжують образ гурту, а не існують як окремі промоційні елементи. Їхня історія — про проєкт, що будує себе навколо спільноти, власного гумору й живого контакту, зберігаючи спонтанність навіть тоді, коли масштаби зростають.